У непростому житті автомобілістів вряди-годи намітилося невелике послаблення: з 1 вересня цього року закон дозволив громадянам оскаржити постанови про адміністративні правопорушення в електронному вигляді. Можна радіти? не впевнений…
Перш за все, поки мова йде лише про можливість доставити документи в гибдд не особисто або рекомендованим листом, а по електронній пошті. Звичайно, це добре. Ось тільки чи достатньо, щоб дійсно вирішити проблему?
Згідно зі статистикою, минулого року за допомогою камер фотофіксації було винесено понад 145 млн штрафів на загальну суму 94 млрд рублів, з яких понад 22 млн штрафів (15% від загального числа) залишилися неоплаченими. Ними зайнялися судові пристави. Сподіваюся, успішно. Хоча 15% незібраних штрафів – це як недоробки самої служби судових приставів, так і відсутність надійної системи інформування громадян, які часто просто не в курсі, що за ними числяться якісь штрафи.
Справа в тому, що на всіх етапах цієї процедури раз у раз виникають найрізноманітніші помилки – і технічні, і людські. За численними опитуваннями, що проводилися серед автомобілістів, приблизно 30% респондентів запевняли, що хоч раз отримували незаконні, помилкові або несправедливі штрафи. Так, збої системи трапляються. Але ось що цікаво: практично 90% тих, хто вважав себе несправедливо оштрафованим… Воліли заплатити всю суму (або зі знижкою половину), аби не зв’язуватися з «чудовою» системою оскарження. Тому що впевнені: це марна трата часу і сил.
Я сам в минулому році опинився в схожій ситуації. Наприкінці червня моїй дружині раптом прийшла повістка до суду. При цьому зрозуміти з документа, навіщо і чому, було абсолютно неможливо. Я все ж розібрався і дізнався, що звинувачують її в порушенні правил платного паркування, і штраф за це становить 5000 рублів. Більше того, порушила вона двічі, і обидва рази ще… На початку січня. Півроку тому!
Ніякої інформації від пристава лешанової, яка порушила виконавче провадження, не було – ні листа, ні дзвінка. Природно, час, щоб оскаржити протокол, вже давно вийшло. Так що ми в принципі не знали про ці порушення! про всяк випадок перевірив по трекеру на сайті пошти росії – ні, за даними відомства, лист нам ніхто не доставляв. Роздрукував цю інформацію, вивчив сайт держпослуг (його взагалі-то перевіряю регулярно) і бачу: інформація про ці самі штрафи з’явилася, але … Лише в кінці червня! скачав і роздрукував як підтвердження того, що про штрафи ми досі знати навіть не могли. Зрозуміло, оплатили їх і пішли до суду, впевнені, що легко доведемо свою правоту, і виконавче провадження у справі про несплату штрафів буде обов’язково закрито.
Суддя єршова вислухала дружину і через кілька хвилин вручила… Типовий вирок, де було написано, що її як злісного неплатника суд засуджує до сплати нового штрафу в подвійному розмірі. Тобто ще 20 000 рублів! а всі наші доводи про те, що ми і не підозрювали про існування штрафу, визнала… Несуттєвими. “ви зобов’язані були дізнатися, а де-не моя справа; можете оскаржити рішення!» і відправила геть, адже за нами в той день в черзі в її кабінет з того ж приводу стояли ще чоловік сорок. Для яких, без сумніву, були вже заготовлені написані під копірку рішення суду-залишалося лише вписати прізвища і місце «скоєння злочину».
Подібні історії є у багатьох з моїх знайомих. Говорить це про одне: нинішня система виразно налаштована на обвинувальний уклад. При тому що частина 3 статті 1.5 кодексу про адміністративні правопорушення російської федерації говорить абсолютно однозначно: «непереборні сумніви у винності особи, притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на користь цієї особи». Як думаєте, суддя про це знала? думаю, напевно…
На цьому тлі чергова новація мін’юсту буквально шокує. Ще б пак, запропоновано ввести систему автоматичного списання грошей з банківських рахунків громадян, які не сплатили штрафи за порушення правил дорожнього руху. Замість незручної, недосконалої і не найефективнішої системи виконавчого провадження хочуть ввести якийсь “спрощений порядок”, коли інформаційна система сама стане списувати борги навіть без приставів. Все буде в точності, як в старому радянському анекдоті, коли даішник зупиняє машину і вимагає сплатити штраф на місці. “але я ж нічого не порушив”, – обурюється водій. “а моя сім’я не може чекати, коли ти порушиш!”тільки замість сім’ї тут держава.
А що буде у випадках, подібних моєму? нерідко про свої штрафи водії не знають, поки не починають діяти судові пристави – – система інформування налагоджена досить погано. Як, втім, і система зворотного зв’язку. Чи можна в такій складній ситуації пропонувати закон, однозначно “грає” тільки в одні ворота? для початку, як вважають багато експертів, треба обов’язково внести в кпап статтю, згідно з якою постанова, інформація про яку в 10-денний термін не з’явилася на сайті держпослуг, має бути автоматично скасовано!
…отже, з приходом осені ми зможемо спробувати оскаржити по електронній пошті штраф, який вважаємо незаконним. Автомобіліст збере всі документи, відсканує, відправить. А що далі? боюся, розглядати скаргу доручать тому ж офіцеру, який раніше і підписав постанову про штраф. Причому на кожен лист у нього знову буде відведено десять секунд. Здогадуєтеся, якою буде відповідь?
